Історія школи

 Яхницька спеціальна  школа Полтавської обласної ради

      У  1921 році в  маєтку  пана  Цілінського  було  відкрито  дитячий  будинок ,  у  якому  виховувались  діти-сироти ,  які  втратили  батьків

під час  громадянської  війни  1918 – 1920 рр. Першою завідувачкою дитячого будинку була сама Цілінська. У  цьому  дитбудинку  також  навчалися  діти,  які  стали  сиротами в   час  голодомору  1932 – 33 років  та    Великої  Вітчизняної  війни.  Діти - сироти,  що  проживали  в цьому  дитбудинку,  навчалися  в  середній  школі  села Яхники.  Як  згадують  педагогічні  працівники ,  яким  довелося  працювати  в  дитбудинку  на  той  час,  Велика  Вітчизняна  війна  наклала  свій  відбиток  на  дитячі  характери 

і  це  треба  було  враховувати  в  педагогічній  праці.

       Зі спогадів Погорільскої М.М., що  працювала  в дитячому будинку:  «У  післявоєнний період  в школі  працювали вчителями і  вихователями  Цись М.П., Півень  М.П., Вовк  П.П., Вовк  Д.Г., Степанова К.Д.  Завучем  працювала  Ракітіна  Є.А., яка  була   вимогливою до  колег по роботі,  любила  свою  професію.  Діти  навчалися  в  Яхниківській  середній  школі. Мені  довелося  більше  працювати  з  учнями старших класів,  а  готувати  уроки  було  не так  просто:  потрібно  було  знати  й  історію  і  хімію,  алгебру  та  тригонометрію.  Головними  завданнями  у  вихованні  було  виховати в дітей  чесність,  працелюбність  та  доброту.

       Етапи реорганізації:

       Прийшов  1962  рік . Як пише  в  своїх  спогадах колишній директор  школи - інтернату Юрченко О.В.: « В  кінці  серпня  1962  року  по  розпорядженню Полтавського  облвно  всі  діти  Яхницького  дитячого  будинку   були  передані  Полтавській  школі - інтернат № 2. Переживали діти, переживали  працівники. На  базі  дитячого  будинку  планувалося  відкрити  допоміжну  школу - інтернат. Тому 24  вересня  1962  року з’явився  наказ  №1 по  Яхницькій  допоміжній  школі - інтернату,  в  якому  було  сказано:

На  виконання  наказів  по  Полтавському  облвно  № 139 від  25 серпня 1962  року «Про  відкриття  Яхницької  допоміжної  школи -інтернату для   розумово  відсталих  дітей” та  № 1561 від 21 вересня  1962 року

про  перевід  мене  директором цієї  школи».

  У 2001 році було змінено назву школи з Яхницької спеціальної загальноосвітньої школи – інтернату для розумово  відсталих  дітей (допоміжна школа) на Яхницьку спеціальну загальноосвітню школу – інтернат для корекції розумового розвитку.

У 2005 році було змінено назву школи. Яхницьку спеціальну загальноосвітню школу – інтернат для корекції розумового розвитку перейменовано на Яхницьку спеціальну загальноосвітню школу – інтернат Лохвицького району Полтавської обласної ради.  

 Очільники закладу.

          Першим директором дитячого будинку був Шаповаленко Василь Артемович (1941 – 1943рр.),  Юрченко Олександр Володимирович (1946 – 1962 рр.), а згодом  з 1962 по 1970 рр. він очолив Яхницьку допоміжну школу - інтернат для   розумово  відсталих  дітей. З 1970 по 1973 р. заклад очолювала Головченко  Софія Іванівна. З 1973 по 1992  р. директором був Труш Анатолій Петрович. Після його передчасної смерті  було призначено директором Золотоус Тамару Миколаївну. З 2005 по 2010 р. школу очолював  Федченко С.В. З 2010  керує закладом Науменко Н.В.

        У закладі створено належні умови для особистісного зростання кожного вихованця (ситуація успіху та підтримки).

      Основним завданням нашої школи є «Формування здоров'язберігаючої компетентності особистості дитини з особливими потребами, що є умовою забезпечення підвищення рівня загального її розвитку та самореалізації в соціумі». І тому на думку наших педагогів моральне право вчити і знаходитися біля дітей може мати тільки той учитель, який здатний побачити в дитячій душі світло, уміє власним прикладом показати, що духовні цінності є вічними: не можна  навчити тому і виховати те, чого не знаєш або не вмієш сам. І тому основними професійними рисами педагогів нашого закладу  є любов до дітей, педагогічна майстерність, висока загальна і психолого – педагогічна культура; творчий потенціал, толерантність, готовність і здатність до співпраці з учнями, колегами, батьками вихованців.

         Наявність сучасної матеріальної бази та висококваліфікованого педагогічного колективу дає змогу організовувати навчання, виховання та корекційну роботу з дітьми, які потребують особливих умов розвитку. До послуг вихованців  укомплектовані необхідним сучасним обладнанням класи, комфортабельні спальні приміщення, реконструйовані приміщення шкільної їдальні та банно-прального приміщення  з  установкою   нового  обладнання, навчальні майстерні. У школі працюють кабінети психологічного розвантажування, лікувальної фізкультури, соціально – побутового орієнтування, розвитку мовлення, методичної роботи, що допомагає створити необхідні умови для розвитку дитини і корекції її недоліків. Медичне обслуговування дітей здійснюють кваліфіковані працівники.

   На  сьогоднішній  день у школі  навчаються  86 учнів які оволодівають певним обсягом знань та навичок. Але для школярів важливим є вміння використовувати свої знання на практиці і тому у нашому закладі вони здобувають знання  з основ таких професій: столяра, маляра – штукатура, майстра з ремонту взуття, швачки, квітникаря, працівника сільського господарства.  

   Підвищенню іміджу навчального закладу та позитивного впливу на створення сприятливого мікроклімату  в педагогічному колективі сприяє діяльність працівників які мають нагороди та почесні звання. Педагогічне звання «вчитель – методист» мають Іщенко Т.Г. та Сербіненко Л.В. Грамотами Департаменту освіти і науки  Полтавської облдержадміністрації нагороджувалися досвідчені педагоги: Науменко Н.В., Сербіненко Л.В., Коваль Г.П., Іщенко Т.Г., Сімоченко В.П., Петренко В.В., Подобівська Т.М., Шамрій О.В., Вовк Л.І., Голда Т.В., Сахно Д.В., Аландаренко Т.А., Федорченко Л.О., Вовк І.М.,  Шингирій Л.В., Овсяннікова Н.Г.

      Педагоги нашого закладу забезпечують умови вибору різноманітних видів художньо – естетичного виховання учнів, перетворення довкілля у фактор особистісно – творчого розвитку за допомогою духовного потенціалу різних видів мистецтв, використання активних форм різного характеру, спрямованих на самовираження та самоствердження засобами музики, образотворчого мистецтва, хореографії. Всебічному розвитку дітей, бо деякі з них досить обдаровані природою, сприяє створена ціла система позакласних заходів.

   Наші вихованці є переможцями обласних конкурсів: «Розмай дитячих мрій» (Яромич А., Литвиненко Б., Гавриш Я.), «Первоцвіт» (Овсянніков І., Сірик А., Мотрикала М., Кольцова Н., Квач А., Литвин Е.,хореографічний ансамбль «Веселка»),  «Посміхнемося Вишні» (Овсянніков І.), «Писанка» (Труш М., Підвальна О., Гасенко О.,Фурсенко Л.,Виноградов А.). Для досягнення цих вагомих  здобутків доклали максимум зусиль керівники гуртків які були відзначені грамотами обласного центру естетичного виховання: Андрощук С.О., Лапшина Т.Г., Соболєва Т.Б., Терно Н.І., Коваль Н.О., Бобоня О.М., Іщенко Н.М., Іщенко Г.Г., Ковальов В.А.,Олексенко А.А., Литвиненко Н.В., Оверченко Н.Г.  У нашому закладі організована футбольна команда яка є постійним учасником і неодноразовим переможцем районних та обласних спортивних змагань та турнірів.

   Завжди радо зустрічають  вихованці  школи  своїх спонсорів

які   привозять  своїм підопічним  подарунки:  взуття, одяг, спортивний інвентар, а  також  фрукти та  солодощі. Такі  зустрічі  відбуваються  на  постійній основі.

       У  школі  активно  проводиться  профорієнтаційна  робота завдяки 

якій  вихованці  стають  учнями  профтехучилищ та  ліцеїв  району і області.

       Ось  уже  декілька  років випускники  Яхницької школи - інтернату

продовжують  навчання у  Веприцькому та Глинському професійних

аграрних  ліцеях, професійно – технічних училищах: Полтавському № 4, №9, Лохвицькому №27, Заводському №32, Миргородському №44.

        На думку колективу школи – інтернату головним показником якості роботи  є те, як складаються долі вихованців після закінчення школи. Ми не можемо перерахувати всі професії, які мають наші вихованці, але впевнені, що більшість випускників стали хорошими людьми. (Сербіненко Л.В.)